- На вашу думку, українська влада виконає резолюцію ПАРЄ, звільнить з-за ґрат Юлію Тимошенко, Юрія Луценка? 

- Велика ганьба, що ситуацію в Україні розглядають на таких високих рівнях. Це означає, що після 20 років незалежності ми не стали дорослими. Вимоги, записані у резолюції ПАРЄ, звучать постійно, і якщо влада досі не виправилася під тиском своїх громадян, то не думаю, що її поведінка кардинально зміниться після документа ПАРЄ.

У резолюції є жорсткі слова про можливість запровадження санкцій. Це тривожний сигнал для нашої влади, значна частина якої має за кордоном нерухомість, банківські рахунки, фірми, власні літаки, яхти. Потенційне позбавлення шенгенських віз означає для них все це втратити. 

Ця влада боїться двох речей – позбутися права на виїзд за кордон і акцій протесту. Ось чому вона посадила за ґрати Луценка і Тимошенко. Саме ці два політики ще з часу акцій «Україна без Кучми» були найбільш продуктивними, могли підняти людей - і люди їм вірили.

- Чи зможе українська опозиція кинути справжній виклик владі? 

- Опозиція зобов’язана стати згуртованою, результативною. Повинна бу­ти переконливою альтернативою ідей і людей, які спроможні реалізувати обіцяне. Тоді у неї буде шанс стати владою. 

Опозиції повірять, якщо поставить у перший ряд людей, в яких незаплямована репутація. Якщо ті з них, що вже були у владі, працювали ефективно, не крали, якщо їм не соромно виходити до громади і вони можуть дивитися їй у вічі. 

- Складається враження, що з ув’язненням Тимошенко, Луценка опозиція стала «ні рибою ні м’ясом». Її дії багато в чому непродуктивні...

- Розумію скепсис у суспільстві. Бо всі попередні дії опозиції (не тільки нинішньої) – це переважно історія невиконаних обіцянок, зрад, зриву домовленостей. Пам’ятаємо «канівські четвірки», інші невдалі опозиційні союзи. Але в нашій історії були й успішні опозиційні альянси. Згадаймо Рух на початку 90-х років, коли там об’єдналися і ті, що сиділи, і ті, що саджали. Бо ставилося завдання – зруйнувати монополію компартії, утворити незалежну ук­­раїнську державу. Це завдання виконали. Під час акції «Україна без Кучми» в одній колоні йшли Хрещатиком Симоненко, Мороз, Тимошенко, Луценко, Лук’яненко... 

Об’єднана опозиція має чітко сформувати платформу дій – як противагу нинішній політиці. І головне – виконати це, отримавши владу. Мені не цікаві проекти типу «як об’єднатися, щоб потрапити в парламент». Мені важливі спільні, прозорі, щирі дії опозиції, які зорієнтовані як мінімум до 2020 року. 

На цьому шляху є рубіжні моменти, конкретні завдання для опозиції. Якщо йдеться про 2012 рік, то їх чотири. Перше - забезпечити для виборця у мажоритарному окрузі лише одне прізвище від опозиції, а не 15 чи 150. Друге – об’єднати всі ресурси, щоб протягом трьох місяців кампанії спільно контролювати виборчий процес. Третє – захистити результат голосування. Завдання четверте – коли вже потрапили у парламент, утворити стійку більшість. Щоб не було в ній «тушок» і «тушканчиків», які дозволили Януковичу з демократично обраного парламенту утворити слухняну більшість з «піаністів», які голосують за помахом руки Чечетова. 

- Як ви оцінюєте таке явище, як «незалежний кандидат» на виборах?

- Янукович змінив закон про вибори і дав можливість тепер з’явитися потенційним «тушканчикам» під назвою «самовисуванець». Наприклад, Партія регіонів бачить, що вона програє у певному окрузі, тому шукатиме (вже шукає) поважного ректора, шановного фермера, головного лікаря, директора школи, який піде на вибори начебто від самого себе. Але до того його заведуть в офіс Партії регіонів, він напише, що стане «тушкою», як тільки потрапить у парламент. Щоб «висвітити» таких, у мене велика надія на журналістів, на громадські організації. 

- Чому ви розійшлися з Комітетом опору диктатурі?

- «Громадянська позиція» була у КОДі від його початків. Але після того було зірвано одне з ключових рішень - про те, що опозиція не голосує за законопроект про вибори в редакції Януковича, більше того - виходить із сесійного залу. Наші партнери цього не зробили. Тому «Громадянська позиція» вийшла з Комітету. Втім, вихід «Громадянської позиції» з КОДу жодним чином не зупинив нашу співпрацю з іншими опозиційними силами. У всіх акціях протесту ми брали участь.

Чому ми не підписали Угоду Об’єд­наної опозиції? Журналісти показали, що на сайтах двох партій висять різні тексти Угоди. Я письмово звернувся до КОДу – дайте почитати Угоду, однак минув тиждень, її не показують. Йдемо на спільну акцію, нам дають проект документа, ми готові його підписати. Однак в останню хвилину виявляється, що підписуватимуть інший документ. Кажу: покажіть його! А мені: підписуйте, не читаючи. Це несерйозно! 

- Як будете торувати дорогу у новий парламент – самостійно, у мажоритарному окрузі на рідній Черкащині, чи у партійному списку? Подейкують, що ваше прізвище з’явиться у команді Віталія Кличка? 

- «Громадянська позиція» ще не визначила формату своєї участі у виборах, про нього стане відомо у березні. Сподіваюся, до того часу завершиться переговорний процес з партією «УДАР» Віталія Кличка. Віталій готується до бою, який відбудеться 18 лютого. Бажаю йому успіху, він має підтвердити свій статус чемпіона світу. Сподіваюся, після цього буде політична відповідь Віталія Кличка. 

Якщо наша партія вирішить, що, крім виборчого списку, я маю піти і по мажоритарному округу, то для того, щоб не дати шансу представнику влади пройти у парламент, я виконаю це рішення. Висуну свою кандидатуру саме там, де живу, де живе моя сім’я, де мене бачать щодня і знають про мої справи. Тобто у Голосіївському районі міста Києва. 

Об’єктивна соціологія показала, що місяць тому рейтинг Гриценка у Голо­сіївському районі становив 20%. Показник іншого потенційного кандидата від опозиції – 4%, а у представника Партії регіонів – ще нижче. Якщо опозиція хоче, щоб у Голосіївському районі була гарантована перемога в опозиції, було б логічно підтримати Гриценка. Але якщо буде інше, переконливе рішення, я його визнаю.

Іван Фаріон