Блог

Версія для друку


Усі блоги

17 травня 2009 Поділитись

Про (без)відповідальність, (не)професійність і (без)Порядок

На зустрічах з людьми, в телестудіях, на чатах в Інтернеті, навіть на цьому сайті мене запитують, чому Гриценко постійно говорить про Порядок? Чому свій проект він назвав Конституцією Порядку? Чому головний лозунг на сайті Гриценка – «Вимагаю Порядку!»?

З іншого боку, отримую сотні листів і звернень від самих різних людей, які відкрито вимагають рішучих дій, аж до збройної протидії владі, розстрілів корумпованих чиновників, силового захоплення влади заради збереження держави, захисту суспільства від свавілля можновладців. Часто згадують генерала Піночета, хунту полковників… 

Що ж, давайте почнемо говорити про Порядок. Про Порядок – проти нинішнього хаосу і безладу. Порядок без автоматів і бронетехніки, без розстрілів на стадіоні Сантьяго. Все може бути мирно, жорстко і безкровно. Бо в багатьох випадках алгоритм Порядку існує. Просто його не дотримуються. Розберемо один приклад.

У вівторок, 19 травня, Рада планує розглянути два «армійських» законопроекти – (1) про чисельність ЗС на 2009-2011 роки і (2) про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України для участі у міжнародних військових навчаннях. Ці два документи є дуже важливими для армії, оскільки мова йде про розвиток ЗС і їх бойову підготовку.

Але армію сьогодні поставили в дуже складне становище. І не тільки армію, Україну як державу, бо може повторитися конфлікт з іноземними партнерами на кшталт Феодосії-2006. Причина – безвідповідальність і непрофесійність керівництва ЗС, по всій вертикалі: Генштаб, Міноборони, Кабмін, РНБО, Президент-Верховний головнокомандувач.

Якщо ми говоримо про Порядок, коли влада працює згідно Закону, діє відповідально і професійно, не провокує конфліктів, напруги і скандалів, то я розповім відвідувачам сайту, яким має бути Порядок і як правильно треба вирішувати ці питання.

1.      Новий навчальний рік в армії починається щороку 1 грудня. Генштаб спільно з Міноборони завчасно здійснюють планування військових навчань, в т.ч. міжнародних.

2.      Завчасно проводять розрахунки чисельності ЗС, виходячи з потреб оборони і ресурсних можливостей держави.

3.      Робиться це на основі Державної програми розвитку ЗС на період до 2011 року, Стратегічного замислу застосування ЗС, інших керівних документів, затверджених Президентом, ВР і Кабміном.

4.      Якщо нова ситуація вимагає змін – то до керівних документів готуються зміни, також завчасно, до початку нового року.

5.      Процедурно ці документи проходять по лінії Генштаб-Міноборони-Кабмін-РНБО-Президент. А ще Парламент, якщо це закон або бюджет.

6.      Процедура визначена Законом і є обов’язковою.

7.      Якби Закон поважали і дотримувалися його вимог, то в листопаді 2008-го на рівні Кабміну, РНБО і Президента всі необхідні документи були б підписані і вже введені в дію.

8.      А законопроекти, які має затвердити Верховна Рада, були б направлені до парламенту ще в грудні 2008-го.

9.      Далі  Рада затверджує чисельність ЗС на новий рік, відповідно до нової чисельності – бюджет Міноборони на рік, а також дає дозвіл на проведення міжнародних навчань.

Чому нинішнє військово-політичне керівництво я називаю безвідповідальним і не професійним? Тому що у вересні минулого року на засіданні РНБО на весь світ заявили про перегляд ключових параметрів військового будівництва, про нові загрози воєнній безпеці, про збільшення чисельності армії майже на 70 тисяч осіб, порівняно із затвердженими Президентом і нині чинними параметрами чисельності до 2011 року (212000 проти 143000)…

А що було потім? А нічого. До початку нового року і нового періоду підготовки ЗС – крім інформаційного бла-бла-бла в оборонному плануванні держави практично нічого не змінилося. Ні на рік, ні на подальшу перспективу. Ніяких змін до Державної програми, Стратегічного замислу, Воєнної доктрини Президентом не затверджено, їх дотепер навіть не підготували на розгляд Президента.

Чи турбує така ситуація Верховного головнокомандувача? Ні, не дуже. А може Президент просто забув, що Міноборони з Кабміном мають подати йому певні документи – для введення в дію його Указом та (або) внесення до Верховної Ради від імені Президента (і тільки його, як Верховного головнокомандувача)? Може й забув, але потім ми неодноразово нагадували. Ми – це Комітет з питань національної безпеки і оборони (письмово і усно кожних два тижні) і голова ВР (письмово). По барабану…

1 грудня розпочався новий рік підготовки армії. 1 січня розпочався новий бюджетний рік країни, в т.ч. армії. Президент у вересні говорив про потребу в 32,4 млрд. гривень для армії, Уряд назвав втричі меншу цифру – і ніхто особливо не заперечував, ні в Міноборони, ні на Банковій. Як народний депутат, своє «право вето» я використав – і проголосував «за» бюджет-2009 лише після того, як прем’єр погодилася додати армії 495 млн., ГУР Міноборони – 146 млн., СБУ – 300 млн., УДО – 40 млн. (загалом 1,013 млрд. грн.. додатково на критичні (!) потреби силових структур і ОПК. Президент своїм конституційним правом вето не скористався – підписав те, що дали. Най собі буде…

Пройшов грудень. Січень. Лютий. Березень. Квітень. Скільки людей треба мати в армії у 2009-му? Скільки призвати, звільнити? Будуть на території України міжнародні військові навчання, які саме і коли? Чи не будуть? Ніхто не знає, нікого це не турбує.

Нарешті, лише 24 квітня Президент вніс до Ради два вищезгадані законопроекти.

1.      Розуміючи, що попереду травневі свята, а тому в кращому випадку закони приймуть за місяць.

2.       Знаючи, що перші міжнародні навчання мають розпочатися …уже в травні. А навіть для тих навчань, які почнуться в липні, елементи логістики іноземних підрозділів мають перетинати митний кордон України …не пізніше 28 травня.

3.      Добре розуміючи, що фракція Януковича, яка минулого року голосувала «за» військові навчання, тепер, за кілька місяців до виборів, не голосуватиме за них.

4.       Будучи поінформованим, що за період затримки з внесенням законопроектів ряд місцевих Рад (на півдні і сході України) вже прийняли рішення щодо їх незгоди проводити міжнародні навчання на своїх територіях. І це регіони, де у місцевій владі домінує ПР.

Отже, замість того, щоб вирішити питання у грудні-січні спокійно і без нервів, безвідповідальна влада свідомо наривається на передвиборчу політизацію армійських питань, врешті-решт – на конфлікт, внутрішній і міжнародний. Замість Порядку і спокою маємо хаос, безлад і повну невизначеність у важливій сфері – оборони держави.

Але й це ще не все. Внесені з таким запізненням законопроекти написані неграмотно і не професійно, а відтак навіть за бажання і готовності депутатів їх НЕ МОЖНА приймати в цілому. Лише в першому читанні – а потім треба вносити до них зміни для прийняття в цілому як закони.

Комітет пропонує Раді затвердити чисельність армії лише на 2009 рік, на рівні минулого року – 191000 осіб, в т.ч. до 148000 військових. Щоб дати армії визначеність і спокій. А далі – нехай уже новообраний Президент реалізує своє бачення перспектив військового будівництва і вносить свій законопроект.

Комітет рекомендує Раді не затверджувати сьогодні чисельність армії на 2010-2011 роки, тим більше – коли Президентом пропонується радикальне збільшення чисельності, а ресурсів для цього не достатньо. Тим більше – коли Уряд категорично проти пропозиції Президента, а згідно Конституції саме Уряд забезпечує армію матеріальними і фінансовими ресурсами. Тим більше – що Міноборони не укомплектувало навіть визначену чинним законом граничну чисельність військових, хоча могло б додатково мати 17 тисяч осіб. То для чого ще далі збільшувати законом чисельність, коли міністр і Генштаб, маючи повноваження, сьогодні залишають величезний некомплект військових?

Комітет виявив порушення міністром оборони і начальником Генштабу Закону України «Про чисельність Збройних Сил України на 2008 рік». Норми цього закону не виконані – відповідні зміни в штатну чисельність армії не внесені. Не просто забули – зроблено це свідомо і без звернення до ВР. Такого ще не було, щоб міністр і Генштаб відверто ігнорували Закон. Це ще один приклад безвідповідальності, недотримання закону, хаосу і безладу.

Відповідні звернення Комітету я направив Президенту, голові ВР, прем’єру і Генеральному прокурору.

Міністр оборони і НГШ, до речі обидва – члени РНБО, не виконують не лише закони, прийняті парламентом. Вони не виконують і укази Верховного головнокомандувача в тій частині, що стосується законодавчої підтримки розвитку армії. Приміром, Президент зобов’язав Міноборони внести до ВР проекти нових статутів ЗС. Термін – листопад 2008-го. Результат – нульовий. Президент знає про невиконання його рішення підлеглими? Знає. Реакція? По барабану…  Звідси хаос і безлад. Звідси – потреба наведення Порядку. Рішуче і жорстко. Починаючи згори.

Що потрібно для роботи згідно алгоритму, який забезпечує Порядок у цій конкретній сфері? Додаткові кошти для цього не потрібні. Конституційні зміни теж. Автомат Калашникова і БТРи – тим більше. Потрібні професійність і відповідальність на найвищому рівні. В тому числі – відповідальність за порушення Закону, за дії, що провокують безпорядок.

Нагадаю, звільнення начальника Генштабу – це повноваження Президента, за поданням міністра оборони. Реалізується протягом кількох годин. За умови бажання Президента навести Порядок. Звільнення міністра – це повноваження Ради, за поданням Президента чи без нього. Неповага до законів, прийнятих Радою, з боку міністра може закінчитися логічним і справедливим рішенням парламенту. За умови бажання прем’єра, як лідера коаліції, навести Порядок.

На завершення, наголошу, що і в рамках нинішньої недосконалої Конституції Президент має достатньо повноважень для наведення Порядку в сфері оборони, спільно з ВР і Кабміном. Нинішній хаос і безлад – в першу чергу, в головах посадовців, у їх безвідповідальній поведінці на важливих державних посадах.   



Написати коментар

* Ваше ім'я
* Ваш коментар (не більше 2000 символів)
* Позначені поля обов'язкові для заповнення

Коментарі

15:28 23-09-2009 УМГ продолжение

Кто-то пытается всю вину свалить на иностранные компании, убравшие с рынка украинского конкурента. Но хочется спросить: не при молчаливом ли согласии и участии наших государственных мужей происходило разграбление ЧМП?
В общем, сегодня мы говорим об Украине как морской державе, только отдавая дань прошлому, а хотелось бы смотреть в будущее. Ну хотя бы через призму государственной программы, которая бы отвечала современным требованиям, учитывала сегодняшние реалии и прогнозы на будущее. Хотя что такое программа? Слова, не более. А их за десять лет произнесено немало.
14:19 23-09-2009 УМГ Анатолий Степанович!
После обретения независимости Украина входила в число ведущих морских держав. Но за десять лет огромный потенциал был практически растерян, разворован, растащен, и теперь возникает естественный вопрос: «Что же такое мы в действительности собой представляем?» Разумеется, о рейтинге уже нет и речи. Украинский флот утратил позиции не только международного перевозчика, но и, похоже, национального. Свыше 90% заходящих в страну судов — иностранные.
Поэтому вопрос «Морская мы держава или не морская?» приобрел несколько иное звучание. В том смысле, что хочется знать: что же намерено делать государство? Нужен ли ей национальный флот или не нужен? Как ни странно, но постановка проблемы именно такова. Сегодня даже сухопутные страны стремятся иметь свой флот, а у нас с самых высоких трибун то и дело звучит уже набившее оскомину: «Нужен ли Украине флот»? Со стороны государства, судя по реальным шагам, вразумительного ответа так и не последовало...
Вместе с тем специалисты утверждают, что хозяйничанье на украинском рынке иностранных компаний приводит не только к обнищанию отрасли, но и в конце концов угрожает национальной безопасности страны. Печальный напрашивается вывод: Украина оказалась не готова принять на себя роль морской державы.
После развала Союза нашей стране достались три крупнейшие судоходные компании. Но богатым наследством Украина распорядилась бездарно. Вся страна знает о печальной участи некогда мощного Черноморского морского пароходства, этого государства в государстве. Полнейший крах налицо. А ведь было свыше 360 судов. Правда, на базе некоторых из них был создан ряд маленьких компаний. Но часть из этих компаний либо погибла, либо растеряла доставшийся им флот. Сегодня уже никто не скрывает, что крупнейшее пароходство было уничтожено сознательно и целенаправленно. Кто-то пытается всю вину свалить на иностранные компании, убравшие с рынка украинского конкурента. Но хочется спросить: не при молчаливом ли согласии и участи
08:02 22-05-2009 Александр Копелиович Кто желает поделиться соображениями о продвижении проекта Гриценко, мой мэйл kopeliovich@mail.ru

Учителей человечества светлому будущему прошу не беспокоить.
03:41 22-05-2009 Соловьев К.М. на 22:32 21-05-2009 Vladymyr
Если мы действительно хотим стать частью ЕС, то речь идет не о тупом копировании, а принятии их нормативной системы.
Ее (нормативную систему) - принять теоретически возможно. Но! Кто и как ее будет исполнять? Правительство БЮТ, ПР, коммунисты или есть пример иной политической силы? Я пока не вижу.
Испания всегда ( с времен завоевания ее Римом, была (за исключением времен завоевания ее вандалами и арабами) и есть цивилизованная страна. По крайней мере ее население воспринимает идеологию и принципы - jus civile.
У нас к этой идеологии относятся враждебно следуя указаниям тов. ленина. А ленинцы от "науки" - "момоты" и целая партия "хозяйственников", вполне понимающих значение своих действий, удерживает тоталитарный режим советского типа. Испания освободилась от диктатора Франко, какая тормозила ее сближение с Европой.
Мы не освободились от фашизма (групповой диктатуры преступной) - советской власти, от ее бюрократии и паранои потенциальных вождей руководителей с их идеалами административно - командной системой упрвления, т.е диктатуры, императорства. В этом различие и существенное. Увы!
00:07 22-05-2009 Анатолий с Днепра Владимиру.
Был такой товарищ – Горбачевым назывался. И занялся он перестройкой, толком не понимая, что он делает, а делал он демократию по западному образцу, как ему казалось. От такой демократии развалился Союз. В результате развала Союза появилась Украина и опять же с настоящей демократией, как многим тогда казалось. В кратчайшие сроки в стране сформировались криминальные группировки и быстро прошла прихватизация народного майна и к власти пришел Криминал. Неужели печальный опыт страны вас не чему не научил? Ни Россия, ни Украина не были готовы жить по законам западной демократии, не готовы они ее принять и сегодня. Бесспорно стране нужен Лидер типа Путина или Лукашенко с аналогичными полномочиями и просто порядочный. Но вот беда – нет в стране предпосылок (условий) для «рождения» такого Лидера. Никаких экономических чудес в Испании не произошло, она как была одной из самых отсталых по уровню жизни среди стран Европы, таковой и остается, хотя некоторый прогресс в ее развитии в последние годы, бесспорно, был. Украине даже до Испании еще очень далеко, если судить по «качеству» среднестатистического жителя страны .
22:32 21-05-2009 Vladymyr Анатолию с Днепра
Немногим ранее(10 лет всего раньше Украины) Испания и ЕС тоже были "две большие разницы". Испанцы выглядели значительно хуже Украины накануне их перестройки. Но все отличие в том, что испанцы решили не экспериментировать, а тупо копировали все из ЕС и переносили в Испанию. Король отчаявшись анализировать конфликты издал даже указ о приоритете европейских законов у себя в Испании. Для перестройки им потребовалось часть жизни одного поколения. Очень постепенно, по провинциям перестраивались, потому что преодолевали сопротивление населения. До этого они были достаточно криминальной страной. С диктатурой в верхах и полным беспределом в низах. Сегодня это развитая страна, которая лидирует в ЕС по уровню жизни, по длительности жизни и т.п.. Все у них получилось. Попробуйте оттолкнуться от этого.
21:42 21-05-2009 Соловьев К.М. 14:10 21-05-2009 Александр Копелиович
Здесь думать могут все. А вот результат дум может быть предсказуем и известен, поскольку в обществоведении нет ничего нового. Практически любая мысль или прием организации отношений, как правило уже встречались в истории.
Насилие, как способ решения проблем не может быть тотальным, всеохватывающим и оправданным.
Диктат, диктатура также должны иметь границы, обусловленые "свободой", какая в юридическом смысле имеет формулу - "имею право".
"Порядок" - как предмет дискуссий не может быть неопределенным, категорией абcтрактной пустоты. Более того, если мы ратуем за ПОРЯДОК, то естественен вопрос: Какой Порядок?
Некоторые считают возможным порядок в виде простой диктатуры. "Я так желаю, воля заменяет мне любые доводы несогласных".
Правопорядок - не воспринимается, как необходимость, потому, что непонятно что есть право и основанный на этом порядок. В этом проблема. Любить думать - это состояние философа. Думать как решить проблему, это не совсем то, что принято называть философией, скорее методология, технология.
Здесь, как в осноном и везде, разговоры пока в целом беспредметны, не обусловлены конкретной проблематикой, критическим осмыслением и желанием (умением) предствить на рассмотрение предложения выхода на объект (отношения), решения проблем. Увы!

1..7   8..14   15..21   22..28   29..35   36..42   43..49   50..56   57..63   64..70   71..77   78..84   85..91   92..98   усі коментарі  




Усі блоги



«Продовження судових ігрищ веде Україну прямо до Москви, у творіння Володимира Путіна – Митний союз. Правосуддя там точно не буде. Ні для Тимошенко, ні для Януковича, ні для кого» (29.07.2011) Інші цитати
Украина онлайн
Якість життя
Центр політичного консалтингу