Два дні працював у Криму. Як голова Комітету, виступив з лекціями перед студентами і викладачами двох університетів – Таврійського національного і медичного – з ключових проблем національної безпеки України і шляхів подолання кризи. Як голова ВГО «Громадянська позиція», відкрив офіс регіонального осередку Організації у Сімферополі (вул. Некрасова, 16), провів дві зустрічі з активістами «Громадянської позиції», з керівниками підприємств малого і середнього бізнесу і лідерами профспілок обговорили шляхи державної підтримки підприємництва в автономії. Провів прес-конференцію з кримськими журналістами, кілька «живих» телерадіоефірів на провідних каналах АРК. Це – сухий формальний звіт про відрядження. До відома.

А Крим цими днями був класний! Густий, лапатий сніг тихо падає на вечірнє море під Севастополем. Розкішні сосни і ялини під білою ковдрою. Снігові баби на дитячих майданчиках Сімферополя. Таким півострів я ще не бачив…

З дитинства багато читав про Крим, про його історію, але наживо вперше побачити цю перлину України довелося лише у 1985-му. Будучи вже капітаном з двома дітьми, несподівано отримав першу сімейну путівку – на військову турбазу Кічкіне. Умови неабиякі, одна маленька кімната на чотирьох, але база нам тоді видалася просто чудом. І в море кілька разів забігали з дітьми, правда, лише на кілька секунд, бо вода була 10-12 градусів. Капітанам зазвичай путівки діставалися лише на травень…

Працюючи у військах і на кримських полігонах, протягом 2005-2007 років об’їздив і облітав півострів уздовж і впоперек. А от такого по-зимовому красивого, сніжного Криму раніше не бачив.

Під час цієї поїздки я не ставив за мету пройтись із телекамерами по базарах, чи роздати чужі подарунки в школах або інтернатах. Шукав людей, які готові до відвертої щирої розмови. Яким болить усе те, що відбувається в країні, і які думають, кожен по-своєму, як нам жити далі. Яким важко, яких багато разів обманювали, але вони не опускають руки в розпачі. Таких меншість, я це розумію, але ми слухали і чули одне одного.

Ніхто не розносив запрошень на лекції, але місць у залах не вистачало. Частина людей стояли півтори години, і я бачив їхні очі – пряма, чесна розмова з екс-міністром, головою комітету (звична для мене), без папірців для більшості стала чимось …несподіваним. Людей роками привчили до плакатних звернень, лозунгових закликів, або просто зачитування тексту з трибуни. А тут ніхто нікого не агітував, в режимі всезнайки не давав простих відповідей на складні питання. Була доросла розмова з дорослими людьми.

Я зустрівся з інтелігентним, думаючим і, сподіваюся, здатним до консолідованих розумних дій Кримом. Так, кримчан турбують питання Конституції АРК, статусу Севастополя, ЧФ РФ, мова-язык… Але далеко не всіх. І чим більше падає економіка, тим менше ці питання турбують. Люди стали менш довірливими, але більш прагматичними. Без ілюзій: багато ще готові слухати солодкі обіцянки, вірити їм, а навіть коли не вірять – підтримувати «своїх» за інерцією. Але зростає число тих, хто вже наївся пустих солодощів, хто вже внутрішньо готовий до правди і реалізму. І мабуть правильно, що свій перший регіональний осередок «Громадянська позиція» відкрила в неспокійному, тривожному, але водночас – такому важливому для України Криму. Мы не ищем легких путей. :)